Комп’ютерна залежність

  Дорослі нині активно користуються комп’ютерами та іншими електронними девайсами. І оскільки більш за все дитина дошкільно­го віку прагне бути як дорослий, діяти як він, то під час ознайомлен­ня з комп'ютером, у неї горять очі від захоплення та інтересу. Освоюю­чи комп'ютер, дитина стає зібраною й уважною, запам’ятовує значну кількість інформації, вчиться аналізувати, у неї активізується розу­мова діяльність. Утім не все так безхмарно, адже комп’ютерна залеж­ність може виникнути й у дошкільному віці. Тож дорослі мають на­вчити дошкільника правил роботи за комп’ютером, розповісти йому про користь і шкоду, які може спричинити «спілкування» з ним.

Чинники комп'ютерної залежності

   Через вікові особливості психіка дитини старшого дошкіль­ного віку нестабільна. Нестабільність психіки є однією з підстав виникнення різних видів залежності, і не лише комп’ютерної. Окрім того, дитяча психіка найбільш схильна до звикання за систематичного впли­ву на неї. Під впливом комп'ютерних ігор у дитини навіть у дошкільно­му віці може сформуватися адиктивна поведінка. Дитина не розв'язує важливих для себе проблем, зупиняється у своєму особистісному розвитку. Захоплюючись комп’ютером, вона значно менше цікавиться звичайними іграшками, натомість постійно прагне пори­нути у світ віртуальних ігор.

    Фахівці виокремлюють такі чинники виникнення в дитини комп'ютерної залежності, як-от:

§  відсутність контролю з боку батьків;

§  невміння дитини самостійно грати, організовувати свою гру;

§  дефіцит спілкування в сім'ї, за якого дитина прагне надо­лужити його, тож і компенсує спілкування з близькими людьми взаємодією з комп'ютером;

§  незмінність стилю спілкування батьків через неусвідом­лення ними процесу дорослішання дитини;

§  відсутність особистого простору, де дитина почувалася б гос­подарем;

§  низька самооцінка та невпевненість у своїх силах, залеж­ність від думки оточення; замкнутість;

§  неприйняття дитини однолітками.

Найліпша профілактика комп’ютерної залежності – це залучення дитини до спорту чи творчості та дружня комфортна атмосфера в родині.

Прояви комп'ютерної залежності в поведінці дитини

   Передусім комп’ютерна залежність змінює поведінку дитини. Про виник­нення цієї залежності можуть свідчити такі поведінкові прояви:

§  виникає нав'язливе бажання грати на комп’ютері;

§  віддає перевагу грі на комп’ютері, обираючи між колись улюбленим заняттям і новим захопленням;

§  переживає радість на межі з ейфорією в очікуванні комп’ю­терної гри або під час неї;

§  відривається від гри з величезним опором;

§  протестує, благає, нервує, коли батьки припиняють гру;

§  не може дотриматися означеної тривалості роботи з комп’ю­тером.

Утім останній прояв пов’язаний з віковими особливостями дитини-дошкільника. Сприймання часу та вміння планувати власну ді­яльність лише починає формуватися в старшому дошкільному віці. Тож планувати та/або контролювати час роботи дитини за комп’ютером — це завдання дорослих. І насамперед, завдання для них щодо організації власної діяльності за комп’ютером. Адже дорослий та його діяльність, поведінка, реакції є зразком, який наслідує дитина.

Рекомендації для батьків щодо профілактики комп'ютерної залежності

    Дотримуйтеся чіткого режиму. Тривалість «спілкування» з комп’ютером для дошкільника — 20-30 хв. на день. Дітей дошкільного віку ще мож­на відволікти іншими заняттями. Тому на сльози, капризування та скарги дитини реагуйте спокійно й терпляче, пояснюйте необхідність чергування розваг за комп’ютером з іншими, важливішими справами.

   Заохочуйте та хваліть дитину. Саме похва­ла — один із «чарівних ключів», що відкривають двері у внутрішній світ дитини. Хваліть її за вимиту тарілку, вміння самостійно вдягатися, за дружню та спокійну гру з іншими дітьми. У комп’ютерних іграх закладено безліч заохочень, яких діти не отриму­ють від батьків. Комп’ютер не втомлюється відзна­чати здібності, розум, спритність, надзвичайність дитини. Він позитивно реагує навіть на програш і помилки, у той час як дорослі нервують і картають дитину за її невдачі. Байдуже ставтеся до успіхів ди­тини в комп’ютерних іграх, адже в них уже закладе­не заохочення.

   Будьте зразком для наслідування. Не по­рушуйте правил, які встановлюєте для дитини.

    Вони мають бути однаковими для всіх членів ро­дини. Проаналізуйте, чи не залежні ви самі від комп’ютера. Подолайте цю свою звичку — і вона ні­коли не виникне у вашої дитини.

    Контролюйте зайнятість дитини. Залучайте її до занять у гуртках та секціях та виконання до­машніх обов'язків. Зробіть традицією сімейне чи­тання, грайте з дитиною в настільні ігри, пригадай­те ігри зі свого дитинства та зацікавте ними дитину. Спонукайте її до ігор на свіжому повітрі.

    Контролюйте роботу дитини за комп’юте­ром. Важливо чітко контролювати, в які комп’ю­терні ігри грає дитина, і відстежувати будь-які від­хилення в її поведінці після того, як гру закінчено. Так, якщо, погравши, дитина стала дратівливою, збудженою, погано засинає, — це вказує на те, що або було перевищено час гри, або гра не підходить дитині. Віддавайте перевагу розвивальним іграм і сайтам. Обговорюйте з дитиною ігри, в які їй було б, на вашу думку, корисніше грати. Встановіть спеці­альні мережеві фільтри і спеціалізоване програмне забезпечення, що дасть змогу контролювати й лімі­тувати взаємодію дитини з комп’ютером.

Як визначити ступінь залежності дитини від комп'ютера

    Аби виявити ступінь залежності дитини від комп’ютера, проведіть простий тест. У момент, коли дитина сидить за комп’ютером і грає, зверніться до неї із будь-яким проханням, наприклад: «Допомо­жи мені, будь ласка, зробити подарунок для бабусі» або «Допоможи мені, будь ласка, зібрати розсипані намистинки». Залежно від того, у який спосіб відреагує дитина на ваше прохання, оцініть ступінь її комп’ютерної залежності.

    Способи реагування дитини:

  варіант А. Дитина легко відгукується на прохання, може захопитися допомогою, а по­тім «переключитися» на іншу справу і забути про комп’ютер — повна свобода від комп’ютерної за­лежності на момент тестування;

  варіант Б. Дитина відгукується з другого-третього разу, неохоче виконує прохання, де­монструє невдоволення, сперечається — перший ступінь залежності або початковий етап другого ступеня залежності;

   варіант В. Дитина не відгукується на про­хання дорослого, гру не перериває — залежність другого ступеня. Ризик переходу на третій ступінь.

    Якщо дитина поводиться так, як описано у варі­антах Б або В, необхідно через деякий час (наступ­ного дня) звернутися до дитини з аргументованим проханням, наприклад: «Синку, допоможи мені, будь ласка. Я одна впоратися не можу. Мені потрібна твоя допомога! Будь ласка, перерви своє заняття і допоможи мені». Якщо реакція на прохання буде аналогічною, що й за першої спроби, то можна зро­бити остаточний висновок про наявність у дитини комп’ютерної залежності й необхідність надання їй кваліфікованої допомоги фахівця. 

В статті використано матеріали журналу "Практичний психолог:Дитячий садок"№ 03, 2016 

 

Телебачення і здоров’я дітей

    Проблема «діти і телебачення» хвилює всіх: і батьків, і педагогів, і лікарів. Сьогодні для кожної дитини телебачення стало улюбленою іграшкою або книгою.

     Дошкільник не повинен сидіти біля телевізора більше ніж 30 хвилин. Вечірню казочку діти можуть переглядати щодня, триває вона не більше ніж 15 хв і налаштовує на те, що день завершився і час спати.

    Двох-трьох дитячих передач на тиждень достатньо для дошкільників.

    Лікарі-гігієністи свідчать, що більшість дошкільнят дивляться телевізор без правильного вибору, від 40 хв до 2 годин на день, тобто до 14 годин на тиждень. Таким чином, перегляд телепередач щодня формує у дітей звичку проводити щовечора біля екрану, якою не була б передача.

    Один із найнегативніших наслідків такого «телевізійного та комп'ютерного» життя є відставання у розвитку дитини.

    Здається, що дитина сидить біля екрану, постійно чує мовлення і зайнята достатньо цікавою справою. Але мовлення - це не повторення чужих слів та їх запам'ятовування. Опанування мовлення в ранньому віці відбувається в живому спілкуванні, коли малюк не тільки слухає, але й відповідає на спілкування, при цьому беручи участь у розмові своїми рухами, думками і почуттями. Отже, відбувається пасивний інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. Інформація подається в готовому вигляді, вона не потребує уяви і аналізу.

     Не можна не забувати про особливу чуттєвість дітей і здатність дитячої психіки до навіювання. Почуття страху, небезпеки виникають у дитини після перегляду кадрів із насиллям, війною, убивством. Дорослий може не помітити змін у поведінці дитини, але страхітливі образи та звуки можуть хвилювати її у вигляді снів, підвищеної тривожності чи невротичних симптомів.

    Потрібно також звернути увагу на ефект звички агресивної поведінки. Постійний перегляд сцен насилля притупляє емоційні почуття дітей, вони звикають до жорстокості, черствіють до людського болю. Якщо через кожні 15 хв на екрані транслюється насилля, то через певний час дитина починає сприймати це як норму.

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

·   Чітко регламентуйте перегляд дитиною телепрограм. Максимальна кількість часу біля екрану не повинна перевищувати 15-30 хвилин на день.

·   Обговорюйте з дитиною сюжети переглянутих фільмів, навчіть дитину аналізувати, оцінювати вчинки і розуміти почуття інших людей.

·   Після обговорення можна запропонувати малюкові намалювати героїв фільму. При цьому важливо звернути увагу на зображення емоцій героїв. 

Дитина і комп'ютер

   Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

   Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

•     електромагнітне випромінювання;

•     утома очей від мерехтіння екранного зображення;

•     тривала статична робоча поза;

•   психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

•     термін перебування за комп'ютером;

• утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

•     стреси, що виникають через застосування комп'ютера.

   Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером.

    Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

•      призначати собі термін закінчення гри, після завершення якого, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій;

•      заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

    Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

 - Для дітей віком 4-6 років фахівці пропонують розвивальні ігри, що займають 7-10 хв та поєднуються з творчими завданнями (малювання, вирізання, ліплення).                                           

 - Відповідність до вікових особливостей (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що зрозумілі їй).   

 - Високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи).

- Стимулюючий характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху.